Історичні відомості про Канівський природний заповідник Київського національного університету імені Тараса Шевченка

30 липня 1923 р. — заснований постановою № 156 Народного Комісаріату Земельних Справ як Державний лісостеповий заповідник імені Тараса Шевченка з ініціативи дослідника Канівських геологічних дислокацій, геолога (пізніше – академіка) Володимира Васильовича Різниченка.

20 серпня 1925 р. — із складу заповідника виділено 4 десятини із могилою Т.Г. Шевченка і створено Історико-культурний заповідник „Могила Т.Г. Шевченка”.

20 грудня 1933 р. — Президія Всеукраїнської академії сільськогосподарських наук Наркомзему видала Постанову „Про злиття заповідників „Конча – Заспа” і Лісостепового”. Об’єднаний заповідник отримав назву „Державний середньодніпровський заповідник”.

У 1934 р. „Конча-Заспа” вилучена із складу Середньодніпровського заповідника і передана спецрадгоспу ВУЦВК.

29 червня 1939 р. — відповідно до Постанови РНК УРСР за N 668, Середньодніпровський заповідник переданий Київському державному університету ім. Т. Г. Шевченка як „Канівський Біо-Географічний заповідник”.

15 вересня 1951 р., відповідно до Постанови Ради Міністрів СРСР та наказу міністра Вищої освіти СРСР №1612 „Про заповідники державних університетів і прийомі Львівським лісотехнічним інститутом земельної площі заповідника „Тисовий ліс” Канівський біогеографічний заповідник з 1 січня 1952 р. вважався ліквідованим, на його території створено Учбово-лісове господарство Київського державного університету імені Тараса Шевченка (Учлісгосп)

7 серпня 1963 р. — розпорядженням Ради Міністрів Української РСР № 1180-р затверджено «Список пам’яток природи республіканського значення, що беруться під охорону держави», куди ввійшли 7 вузівських ботанічних садів і 13 природних об’єктів, які охоронялися ще із 1920-х років, зокрема, Канівські гори. У „Додатку“ зазначалося: „Урочище Канівські гори. Район своєрідної геологічної будови. Відслонення юрського й більш пізніх періодів. Історичні пам’ятки „Велике” і „Мале” скіфські городища, Княжа та Мар’їна гори, дендропарк та о. Круглик з своєрідною флорою і фауною, 1021 га.”

Відновлено Канівський державний заповідник площею 1035 га Постановою Ради Міністрів УРСР № 568 від 12 листопада 1968 р.

У 1986 р., відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР N 717-Р від 22 грудня 1986 р., Канівському держзаповіднику передані землі Золотоніського лісгоспзагу – 510 га, Канівської ГЛМС – 480 га, радгоспу „Радянська Україна” – 4,3 га, акваторії Кременчуцького водосховища – 20 га, загалом – 1014,3 га.

У 1987 р. затверджено Державний Акт на право користування землею, який включив у себе новоприєднані території. Відповідно до рішення Виконкому Канівської районної Ради народних депутатів від 25.08.87 за  №176 навколо урочища „Зміїні острови” встановлено прибережну охоронну зону 20-метрової смуги Канівського водосховища. Навколо о. Шелестів розташована заповідна смуга загальною площею 20 га. Охоронна зона о. Круглик ( акваторія Кременчуцького водосховища) складає 384,0 га.

1992 р. — із виходом Закону України „Про природно-заповідний фонд України”(16.06.1992.р.) вводилася нова класифікація природно-заповідних територій, відповідно до якої Канівський державний заповідний став Канівським природним заповідником.

Згідно Статуту Київського національного університету імені Тараса Шевченка Канівський природний заповідник є структурним підрозділом університету з правом юридичної особи. Заповідник ще раз, уже в незалежній Україні, юридично закріпив за собою право користування землями, що входять до його складу. 26 жовтня 2001 р. повторно видано Державний Акт на право користування землею Київському національному університету імені Тараса Шевченка. Загальна площа землекористування згідно цих документів складає 2026, 98 га .

1 січня 2010 року вийшов Указ Президента України № 2/2010 „Про розширення території Канівського природного заповідника”, відповідно до якого його територія збільшувалася на 6615,6 га земель державної власності (Золотоніський та Канівський райони Черкаської області) з одночасним виключенням 7,7 гектара земель для дальшого надання їх Шевченківському національному заповіднику.

1 квітня 2011 р. — вийшло розпорядження Адміністрації Президента України Київському національному університету імені Тараса Шевченка про спільну підготовку з Міністерством екології та природних ресурсів України і Черкаською обласною держадміністрацією узгоджених пропозицій щодо створення на базі Канівського природного заповідника Київського національного університету імені Тараса Шевченка Канівського біосферного заповідника.